Category Archives: Other/Інше

Меморіал

Раптом розсипається мармуровий меморіал,
Нінащо збудований на пам’ятних насипах,
Нінащо насипаних, щоби позбутися пам’яті наче.

Це справа відповідальності, яку легше продати за гріш,
Перекласти на щось чи на когось, аби не тягати, мов камінь.
І раптом – усе розпадається!

Треба зійти на потрібній чи на випадковій зупинці,
Повернутися врешті з якихось позакарпать,
Щоби осягнути таке стрімке руйнування?

Треба стояти під прапорами чужими
І переставати себе відчувати і знати,
Залишивши собі сутність лише кам’яну?

Тіло – непотріб, і в ньому, як з’ясувалося – пустка,
Ніхто йому не помічник, ніхто не співучасник…

Під меморіалом немає кісток нічиїх.

Ґабріела Фечеору – контекст

атмосферний тиск
температура
ступінь яскравості
опади

декотрі дієслова не зважають на зворотній стан

їм до цього байдуже

виходячи з Національного інституту статистики
я подумала про якості

мої якості

толеранцію записали

цифрами

я пішла геть
і їм на це начхати

реакції перевершують очікування
я знову говорю
позитивно
і знову
позитивно

твоя відсутність
твоя відсутність
незакінчена
мене вимикає

я падаю
захищаю
білу подушку
з перламутру

кожен втрачає
залежно
від пори року
кожен залежить

від руху країною

кожен хоче щоб я була Даміаною
кожен хоче щоб я була Даміаною
Даміана відома
з часів майя

Даміана лікує імпотенцію
Даміана лікує фриґідність
Даміана лікує ментруальні розлади
Даміана – рослина-афродизіяк

Хочу бути рослиною
(афродизіяком)

Ти
Ти
Ти
знаходиш мені застосування поки
я пишу
знаходиш мені застосування поки
обіцяєш мені
знаходиш мені застосування поки
я зачиняю двері

відтоді
відтоді
відтоді

фізично я тримаю твою руку технічно
я викручуюся

кожен втрачає
залежно
від пори року
кожен залежить

від руху країною

Переклад з румунської Юрія Завадського

Вечірка/розпродаж видавництва «Крок»

KROK_rozprodazh_12-02-16_web

Вечірка/розпродаж видавництва «Крок»
12 лютого 2016 року з 18:00 у ґалереї Бункермуз у Тернополі

Літературний перформанс: Вікторія Дикобраз, Юрій Матевощук, Юрій Завадський, Микола Шпаковський, Роман Воробйов, Ростислав Фук, Ірина Розвадовська, Максим Мукомела, Мар’яна Судова, Олег Підфігурний, катерина Грушовська, Юрій Вітяк, Зоряна Биндас, Тарас Волинець, Василь Колісник, Руслан Боднарук, Світлана Андріїшина, Богдан Боденчук, Зорян Безкоровайний, Юлія Іванчук, Аня Лисенко

Тотальні знижки на унікальні книжки, видані видавництвом протягом 2009-2015 років, а також книжки друзів-видавців з України та Білорусі.

Звукове середовище від формації СУБПРОДУКТ.

Олег Коцарев спілкується з Юрієм Завадським: Чи можлива поезія без слів?

Юрій Завадський: «В Україні мій виступ зазвичай мають за розвагу, бо «нічого не ясно», або за звичність, бо «Завадський так пише»

Він належить до не надто чисельного типу — і поет, і видавець, причому успішно працює в обох сферах. Юрій Завадський відомий в Україні та за кордоном як автор експериментальних, часом побудованих на самій лише грі звучань поезій. Він же — засновник тернопільського видавництва «Крок», яке відзначається друком сучасної, зокрема й молодої поезії, а також перекладів іноземних поетів, мало кому знаних у нас. Пригадую, на початку двотисячних Завадський іще робив самвидавну газетку «Zвірші» — хто б серед нас, молодих поетів, міг тоді подумати, що його видавнича активність тільки починається? Зовсім нещодавно в Завадського вийшла нова книжка з характерною назвою «еа» — поезія без слів у традиційному розумінні, а натомість занурена в суто фонетичні, звукові образи. Це й стало приводом для розмови про експерименти, переклади, видавничу діяльність і про поезію загалом…

— «Фонетична поезія» — саме так характеризують вірші з твоєї нової книжки «еа». Можна трішечки детальніше?

— Книжка «еа» — це суцільна поема, котру я уже мав нагоду представити під час кількох фестивалів у Польщі та Україні. Це мовна абстракція і швидше поезія «фонематична», ніж «фонетична», адже це книжка-партитура, відкрита до інтерпретацій, як і музичний текст, а не готовий до сприймання літературний твір. Фонеми, узагальнені формули звуків мови мають значення, хай навіть близьке до нуля, проте й цього досить свідомості, щоб зрозуміти сенс тексту, тонкий і абстрактний, як і в малярстві Кандінського, Малевича чи навіть Поллока. Кілька таких «віршів без слів» увійшли в мою нову книжку «Таксист», яка вийде друком цього року. Це лірика в широкому розумінні, де вірші дуже гармонійно вписалися в загальну картину. Сподіваюся, що такий підхід у новій збірці зробить цю поезію доступнішою, дозволить читачеві включитися в процес творення і перетворення поезії.

— Наскільки всерйоз можна говорити про літературний експеримент, про якісь новації після досвіду ХХ століття з його модернізмом і авангардом? Зокрема, й із численними пошуками на полі розкладу чи перекомбінацій елементів мови.

— Протистояти авторитету класиків авангарду ніби й майже неможливо, проте поступ літератури відкриває нові обрії, попри скепсис. Чи я повторюю класиків авангарду своєю безсловесною поезією? Хай навіть мій текст може нагадувати зовні щось на кшталт Семенкового вірша «У степу», проте в нього радикально відмінні джерела та всуціль інша технологія творення. А якщо все спростити, тоді будь-який вільний вірш можна назвати наслідуванням Малларме чи Тцари, а будь-який римований — байронізмом. У літературі є мільярд можливостей. Свою «фонематичну» поезію я вивів із супрематизму, наситивши врешті-решт текст доступними засобами мови. Займаючись втіленням ідей поетичного конкретизму на матеріалі української мови, я багато для себе взяв і як поет, і як видавець. Мій вільний вірш натомість вийшов із іншого джерела, насичений досвідом різних літератур, древнього епосу та релігійних текстів. Моя поезія про мову і про людину в першу чергу.

— Чи добре розвинутий такий «мовно-експериментальний» напрям у сучасній українській поезії? Назви, будь ласка, кількох найцікавіших авторів.

— Кілька авторів працюють над «фонетичною»/»фонематичною» поезією українською мовою. Володимир Білик хилиться в асемічну поезію. Його добре знають у певних літературних колах у цілому світі, його вірші публікують на сторінках літературних спільнот у США, Канаді. У Барселоні мешкає Андрій Антоновський, доробок якого є водночас реконструкцією футуризму, перенесенням досвіду УЛІПО та втіленням так званого акморіанства в українській літературі — унікальної літературної технології, заснованої каталонським поетом Карлосом Ак Мором. Поети старшого покоління вкрай рідко бралися до творення чистого абстрактного письма, ніби боячись вдаватися в такі, здавалося б, крайнощі. Шукаючи нових значень через паліндромію, вони доходили до певного рівня «беззмістовності» тексту, що нагадує певним чином той текст, який творю я.

— І чому вони рідко з’являються в українському інформаційному просторі?

— Незважаючи на те, що я знаю кількох шанувальників своєї «фонематичної» поезії, які мені зізнаються «в почуттях» і виявляють глибоке розуміння мого тексту, зазвичай зустрічаюся із ситуацією, коли мій виступ мають або за розвагу, бо «нічого не ясно», або за звичність, бо «Завадський так пише». Натомість величезний інтерес до моїх текстів, для прикладу, був під час кількох фестивалів у Польщі. Я думаю, інші поети опиняються в такій же ситуації.

— Яке в тебе враження про зміни, що відбулися у нашій поезії за цей час — 2000-ні, 2010-ті роки?

— В українській літературі все добре — ось, що я хотів би сказати передусім. Покоління з двотисячних винесло, наче хвиля, багато нових імен, проте більшість із них відійшли, чого й треба було чекати. Залишилися найупертіші. І цього теж треба було чекати. Двотисячні не такі істеричні, як дев’яності, і принесли більше почуттів у поезію. Це прекрасно, я вважаю. Вже п’ятнадцятий рік, і на фронт виходять поети «комерційні», котрі не стільки талановиті й унікальні, як популярні. Це теж прекрасно, бо поп-література продається, читається, і залишається тільки сподіватися, аби вона була достатньо якісною. Нарешті прийшла переоцінка попередніх десятиліть, і ми дочекалися падіння ідолів, цьому я особливо радію.

— Твої враження як видавця — чого потребує наш читач? Які його смаки?

— Смаки і потреби змінюються головно в напрямку розширення читацького кола, адже читають не лише «професійні» читачі, а й молодь, яка шукає собі літературу до смаку. Більше людей приходять на літературні акції, більше відвідують фестивалі та підписуються на авторські спільноти в соціальних мережах. Я б хотів, щоб український читач був більш вимогливим, досвідченішим. Хочеться побачити, як шукають нові літературні враження, глибоко цікавляться літературою, особливо поезією, а не задовольняють свої літературні стереотипи та норми.

— Регіональні літературні школи завжди були важливим елементом українського літературного процесу. Тебе часто називають представником ось такого тернопільського літературного простору. А яку роль відіграє літературний регіоналізм сьогодні?

— Тернопіль — місто для відпочинку, тихе й безпечне. Для мене не має найменшого значення моя географічна віддаленість, я маю творчі зв’язки з письменниками з Торонто, Сіднея, Окленда, Києва, Кракова, Гетеборга тощо. Мабуть, це властиво багатьом дрібним культурним чи слабко розвинутим середовищам: приймати за «своїх» лише тих, хто фізично перебуває в місті чи селі, ще й поділяє з іншими певні інтереси, натомість решту відтинати й піддавати забуттю. І це замість того, щоб гордитися величезними здобутками тих, хто народився поряд, виріс чи сформувався як особа в тому малому середовищі. Так у нас у Тернополі з поетами, художниками, акторами, яких розкидало світом від закутків Галичини до США, Аргентини, Австралії. Це мені особливо боляче. Один галичанин з Бучача Шмуель Аґнон — чи не єдиний лауреат Нобелівської премії з наших країв, досі відомий лише опосередковано, інший галичанин — легенда краківської літературної богеми та близький друг Віслави Шимборської, народжений у Тернополі, Корнель Філіпович так майже нікому й не відомий і ніяк не відзначений в культурному ландшафті міста. Але ми все виправимо. Я радий, що у нас у місті бути поетом — модно. Молоді автори стараються здобувати пошану публіки, часто роблять читання, часом виходять цікаві книжки. Є кілька популярних мистецьких локацій, які радо сприймають ініціативи.

— Яку позицію маєш щодо досить популярної останнім часом дискусії: чи є поезія і проза російськомовних авторів, що мешкають в Україні, частиною української літератури або російської, або російськомовної української, або ще якої?

— Я не бачу проблеми в тім, що певні автори пишуть іншими мовами, бо ж було б абсурдом заперечувати їм це робити. Водночас вважаю мову єдиною ідеологією літератури, а навіть більше того — я бачу, що література природно поділяється за ознакою мови без насаджених зверху придуманих кимось правил. Як кажуть, всі наукові суперечки — це найшвидше суперечки про терміни. Відтак я вважаю, що літературою України є кримськотатарська, українська, польська, угорська, російська тощо, натомість українська література — література українською мовою.

Спілкувався Олег КОЦАРЕВ

Джерело: http://www.day.kiev.ua/…

Звернення про всеукраїнську мобілізацію – СТОП ДИКТАТУРІ!

16 січня Віктор Янукович і його депутати в Верховній Раді перекреслили права та свободи мільйонів українців. Регіонали та комуністи сфальшували ухвалення одразу в усіх читаннях, а Янукович миттю підписав, “закони”, що запроваджують диктатуру.

Конституційний лад в Україні повалено. Відтепер КОЖНУ ЛЮДИНУ, навіть далеку від політики, можна кинути за ґрати. Свободи слова, преси та зібрань більше не існує.

Підписані Януковичем закони передбачають:

2 роки тюрми за “наклеп”, а насправді – за критику влади; 3 роки за статті й листівки, які влада визнає “екстремістськими”
10-15 діб тюрми за каску, намет чи гучномовець на мітингу, і 10 років, якщо влада визнає протестну акцію “масовим заворушенням”
2-3 роки тюрми за збирання інформації про міліціонерів та суддів
вилучення прав і автомобіля на 2 роки за рух у колоні більше 5 машин, вилучення прав за будь-яке порушення не лише у водія, а й у власника авто
закриття незалежних сайтів і конфіскацію їх майна
заборону діяльності організацій і навіть церкви під приводом “екстремізму”, обов’язок тисяч громадських організацій зареєструватися як “іноземні агенти”
право держави будь-кому відключити Інтернет
людину можуть засудити заочно, без вручення повістки й присутності в суд
Окрім того, “беркут”, який бив студентів та журналістів на Майдані, і тих, хто віддав цей злочинний наказ, звільняють від покарання. Цей перелік не повний, але й цього достатньо, щоб зрозуміти: це – війна влади проти кожного громадянина.

Лише масовий і негайний опір народу може зупинити злочинців і захистити людей від масових репресій. Настав час кожному стати на захист своєї свободи, своїх родин, своєї країни.

МИ ОГОЛОШУЄМО ЗАГАЛЬНУ МОБІЛІЗАЦІЮ У КИЄВІ НА МАЙДАНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

Підтримуємо рішення громадського об’єднання “Майдан” і парламентської опозиції про проведення Народного Віча на Майдані в неділю, 19 січня о 12:00. З цього Віча ми розпочнемо відновлення конституційного ладу. Диктатурі буде покладено край. Ці дні – вирішальні. Де б Ви не жили, їдьте до Києва, кличте з собою всіх та ЗАЛИШАЙТЕСЯ.

Кияни! Піднімайте сусідів, колег і рідних, і йдіть на Майдан. Допоможіть співвітчизникам з інших міст з ночівлею та їжею. Де б Ви не працювали – не виконуйте незаконних вказівок влади, не визнавайте “законів” Януковича і долучайтеся до всеукраїнського опору диктатурі.

Поширте цей заклик будь-яким способом, донесіть його якомога більшого числа людей.

Журналісти, допоможіть донести цей заклик до кожного українця!

Закликаємо громадські та політичні об’єднання, кожного відповідального громадянина долучатися до загальної мобілізації. Об’єднаймо наші зусилля і покладемо край корумпованій кримінальній диктатурі.

Юлія Скорода. Cтереотипи

Юлія Скорода. Cтереотипи

Скорода Ю. Cтереотипи. – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2011. – 116 с.
ISBN 978-966-2362-83-1
Дизайн обкладинки, макет і верстання: стронґовський

Поетична книга Юлії Скороди, маніпулюючи стеретипами поетичного тексту, усталеністю та втомленістю української поезії, зводить силу упередження нанівець, проте небезпечно балансує на межі поезії та своєрідної анти-поезії. Якась трешова потвора, яку ми називаємо Традицією, насувається з-поза тексту поетки, намагаючись втамувати свою спрагу завоювання, проте отримує всього лише насмішку. Сміх цей виражає себе через форму вірша поетки, соковиту мову та ліричність часто невпорядковану й таку, що доводить сама собою непотрібність у сучасному просторі літератури.

Оформлення та уклад книги надзвичайно гармонійний та виважений. Дизайнер книги стронґовський говорить, що ці “річні кільця дерев – переконлива метафора постійного виходу за рамки себе, за межі стереотипів. Авторка просила від мене мінімалізму, тож в процесі тривалих проб конкретика уступила місце геометричним абстракціям, фотографія річних кілець поступилася схематичному зображенню, а з кольорів лишилися тільки чорний, червоний і білий. Віршам це тільки пасує.”

Книга поділена на вісім розділів, які з різних ракурсів визначають стереотипність, розглядаючи сферу буття, бачачи самих себе, розподіляючи промінь мотиву на приземлені, не позбавлені асоціативних конектів і вибухів, напрямки, приносячи читачеві ще не їстівну, але цілком здатну на дотворення значеннєву субстанцію. Ця книга виявилася і простою, душевною, і рівнобіжно підступно насиченою смислом позазмістовим, спрямованим на реалізацію давно бажаного знекровлення одних форм і наповнення енерґією інших.

Про авторку. Юлія Скорода – западенка-ірраціоналка. Народилася 1988 року в м.Долина на Івано-Франківщині. Здобула свої виші в Національному університеті “Острозька академія”. За освітами інформаційний аналітик, фахівець зі звязків з громадськістю, перекладач, викладач англ.мови. Жила в Моршині, Долині, Острозі, Нетішині, Канаді. Наразі зупинилася в Києві, працює піарщиком. Основні пристрасті – авіація, скайдайвінг, йога.

Про видавництво. Видавництво “Крок” засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

Василь Махно: в Україні занадто сильний егоцентризм

Нині в українській літературі є кілька добрих гравців на європейському полі. Є багато текстів, актуальних в Україні, але у світі вони нікому не цікаві. Нам заважає питомо український варіант способу мислення чи висловлення. Щось національне, звичайно ж, має бути.., але коли я прочитав останню книжку Ліни Костенко, подумав, що її забудуть за рік. Дуже важливо відрізняти естетику від суспільної цінності.

Джерело: http://tyzhden.ua/…

Творча зустріч із Наталею Лазукою

lazuka

Видавництво «Навчальна книга – Богдан»
запрошує на творчу зустріч
із Наталею Лазукою.

Зустріч відбудеться
12 серпня о 17.00 у «Домі книги»
(вул. Коперника, 19).

Наталя Лазука — поетеса, журналіст, телеведуча. Працювала на тернопільському обласному радіо, у газеті «Подільське слово». Із 2008 р. — ведуча програм «Долі людські», «Ранок з ТТБ», «Абетка гурмана» на ТТБ.

У творчому доробку Наталі Лазуки — інтимна, соціальна та філософська лірика. Її вірші вражають метафоричною образністю, змушують задумуватися над кожним словом, кожним порухом душі, а наскрізні паралелі минулого з прийдешнім завдяки каскаду вишуканих рефлексій створюють у читача відчуття ірреальності. Щирість, відвертість, філігранність слова — все це так притаманно творчій манері мисткині. Наталя Лазука також втілила в життя декілька телевізійних і поетичних проектів, що вже встигли полюбитися тернополянам: насамперед, це відеопоезія — єдність ліричного слова, візуального образу та музики.

У 2002 р. з’явилася перша поетична збірка Наталі Лазуки — «Танець квітки». Готується до друку наступна книга у співавторстві з сестрою Любою Лазукою у видавництві «Крок».

LES WICKS – BESIDE THE ROAD TO WAR / ЛЕС ВІКС – ПОБІЛЯ ШЛЯХУ НА ВІЙНУ

Наче крило керавонґа*
розчісує скуйовджене повітря
або б’ючкий натяг цього пересиченого ставу, –
       дозволь мені поледарювати.

Крім сполоху-крику кажанів, фруктових опадів осілого дерева,
гілля зрощене побіля струмка, завширшки в долоню…
хвилинна затримка наслідковості пуголовка.
       Білий какаду вовтузиться і бурчить –
       ми не можемо просити тиші,
       тож дозволь мені поледарювати.

Фондові ринки валяться, потім набирають обертів,
белькотіння грошей на цілій планеті.
Дороги розтягуються, аби вміститись на наші попереки,
як вояцький табір на спірній землі.
Кирилиця білого
на чорному лебединому крилі
не план битви ані для жодного ґенерала.
       Але очі мої – люзні,
       ті шляхи не розколять світу.

Виклик свавільної курки літакам угорі,
по чому повертаюся в дні арґументів у жестах
все ще печерних –
“нам треба ще”, “вони хочуть нашого”. Знову Жадоба й Переляк.

Вербовий трал у ставі,
вугрі архівують історію мулу.
Пора змінити дикунських богів –
вони почали й виграли кожну із воєн.
       Люди Книги
       мали би викинути свої книги геть.
       Надійшли часи, коли кров
       переважує чорнило.

Я зобразив усі маловидні крихти,
спочатку зрозумів, потім –
зумів… без прожекторів і публіки.
Мій батько мертвий,
хай антрацитові черепахи пильнують підвалин;
ми співатимемо наші гімни до риб.

Мева розштурхує хмару на мілині –
твій сон потривожили! І ти – обід!
Що нас оточує – не є безтурботним.
Ворони співають “Маленьку овечку”**, за кожну
травину – змагання.
Але це насильство миготливого ока, гул шкіри.

Прикувати кожного можновладця до вицвілих дерев’яних лавок,
допоки вприск вабика не впокорить їхні руки.
       Знерухомлені повіки здадуться
       на користь дня з випадковим харчем.

Це буде спрощенням – говорити,
спрощенням – заперечувати,
нам потрібні миротворці
для патрулювання наших голів. З “ледарювати” як нашою молитвою,
привчити себе говорити “досить”. Розум слухатиме,
як кожний день стає
його власною заявою про наміри.


* Австралійська чорна птаха з жовтими очима.
** “Mary had a little lamb” – дитяча пісенька про овечку. Австралія відома розведенням овець, і їхні ферми часом досягають розмірів країн. У зв’язку варто згадати маловідомий бік цієї справи, що там ягнятам деколи вибирають очі, аби вони далеко не заходили.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

*

Аудіо-запис вірша в авторському виконанні Леса Вікса в супроводі гурту “GIRT“: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”

Interview with Troy Southgate

for Kinovar, Russia. By Miron Fyodorav.

What are your views on natural rights? Is there such a thing as a right to life?

I don’t believe that anyone, man or beast, has a specific ‘right’ to life. That is not to suggest, on the other hand, that we shouldn’t continue to resist those who seek to exploit our labour in the factories and the fields, attempt to bleed us dry through the machinations of the international banking system, or cruelly torture innocent animals in the name of fashion or medical science. We hear a lot about ‘rights’, but never enough about duties. What about our responsibility to the environment, for example, or our duty to ensure the well-being of our children and not leave them vulnerable to the corrosive effects of the liberal ‘education’ system? But in short, nobody has a ‘right’ to anything. ‘Rights’ are purely contractual and can only be drawn up superficially. We know from experience, however, that just as weeds will overrun a beautiful garden, basic human nature ensures that even the best intentions inevitably come to nothing. This may sound very pessimistic, but these utopian liberal bubbles are there to be pricked.

Source: webcitation.org

Продаю ВАЗ 21214 Тайга

ВАЗ 21214 Тайга, 2007, зібрана в Росії, двигун бензин 1.7 л, КПП механічна 5 ст., пробіг 38 т. км, повний привід, гетчбек, дверей 3, місць 5, колір вишневий, магнітола, гаражне зберігання, сиґналізація, повна комплектація, використовується обережно, ніколи не була у ДТП та не мала серйозних поломок, в ціну входить комплект зимових коліс Toyo та верхній багажник. Ціна 8500 USD. Контакт +380969431704, Тернопіль.

nyva

Universitat Autònoma de Barcelona

The Universitat Autònoma de Barcelona was founded in 1968. The founders aimed to establish four principles of autonomy: freedom to select teaching staff, admission available to all students (but with a limited number), freedom to create its own study plans and freedom to administrate the University’s capital. It is therefore a young university, but in its short history it has moved forward at a rapid pace.

UAB’s structure includes three campuses, all in the Metropolitan Area of Barcelona and its outskirts. Bellaterra: a large campus for teaching and research
The main UAB campus, in Cerdanyola del Vallès, is home to most of our faculties, departments, institutes and services, as well as to a significant scientific and technological cluster.
The Bellaterra campus is also home to the UAB Research Park, a group of centres and specific partner research institutes created to meet the specific needs for important fields of research.

Sabadell: committed to technology, business and work
Work began during the 2004/05 academic year on transforming the university schools in Sabadell into a full campus with undergraduate and postgraduate courses, research groups and services. This campus focuses on technology, business and employment.

Sabadell, along with the Bellaterra campus, will be the home to the School of Engineering and the Faculty of Business and Economics. Therefore the degree in Work Relations, coordinated by the Faculty of Law, will be available in Sabadell.

Sant Pau: a new Health Sciences campus
As the historical pavilions of Hospital de Sant Pau were gradually opened, UAB began transferring university lectures and research in the field of Health Sciences to this new site.

During the 2004/05 academic year, UAB began moving some parts of the Faculty of Medicine, such as the Office of the Dean, administration offices and conference halls to the new site. The next stage included activities which were transferred there, as well as the creation of halls of residence for students, researchers and lecturers. A large part of the lecturing and research structure of the Faculty of Medicine will remain at the Bellaterra campus, since it is not viable to move due to its special requirements.

Another important part of the new campus is the Sant Pau School of Nursing.

The campus at Sant Pau has increased the number of courses offered, with Speech Therapy, Physiotherapy and a wide range of postgraduate courses being made available.

Source: http://www.uab.es

Продаю ВАЗ 21214

nyva

ВАЗ 21214 у відмінному стані, 2007 р. в., пробіг 35000, г/п керма, колір вишневий, ц/з, сигнал., магнітола (CD, MP3, AUX, USB), використовувався обережно, ніколи не був у ДТП, комплект зимових коліс Toyo та верхнім багажником.

Ціна: 9000 у.о.

Збірник Studia methodologica внесено до Переліку фахових видань ВАК України

Збірник Studia methodologica внесено до Переліку фахових видань ВАК України за спеціальністю «філологія» (мовознавство, літературатурознавство) згідно з постановою від 01.07.2010 р. № 1-05/5. Подробиці на сайті ВАК України.

Роман Лозинський: Хто такі галичани, і чому вони стають сепаратистами

© Р.Лозинський, 2001; джерело: http://www.ji.lviv.ua/

Українці як етнос

Розповідь про галичан, мабуть, слід почати з розповіді про українців. Українці як етнос дуже слабкі. Причому слабими вони є зараз на десятому році існування незалежної України, слабими вони були і десять років тому, коли своєї держави ще не мали, і сто років тому, і значно раніше.

Зауважимо, що мова йде про українців саме як про етнос, а не як про націю. Адже поняття нації є одним із найзаплутаніших, найнеоднозначніших у гуманітарних науках. Існує дуже багато теорій нації, і їх детальний розгляд аж ніяк не є метою даної статті. Виділимо тільки, відповідно до деяких концепцій нації, українців взагалі важко назвати нацією, вони тільки формуються як нація. Навіть якщо усе таки визнати, що українці є нацією, то ця нація доволі проблемна, нація знову ж таки слабка. Цей висновок зовсім не оригінальний, до нього приходили дуже багато науковців і в Україні, й за її межами, й українців, й не українців.
Continue reading Роман Лозинський: Хто такі галичани, і чому вони стають сепаратистами

Павло Тичина, “Іспит”

ІСПИТ

Тільки що почали ми землю любить, взяли заступа в руки, колоші закачали…
– ради Бога, манжети надіньте, що-небудь їм скажіть: вони питають, чи єсть у нас культура!

Якісь цибаті чужоземці покурювали крізь пенсне.

А навколо злидні – як гудина, як гич! А навколо землі, столочена, руда…

Тут ходив Сковорода.

АНТИСТРОФА

Найглибший, найвеличніший і разом з тим найпростіший зміст, укладений на двох-трьох нотах, – оце й є справжній гімн.

Без конкурсів, без нагород напишіть ви сучасне “Христос Воскрес”.

Джерело: tychyna.krok.com.ua

Studia methodologica: Збір матеріалів до нового випуску

Шановні колеги,

науковий збірник пропонує Вам участь у чергових випусках! Науковий збірник «Studia methodologica» створено для публікування результатів досліджень у галузі методології гуманітарних наук. До альманаху приймаються наукові статті з проблем філософії та методології гуманітарних наук. Перевага надається статтям, що максимально відповідають профілю видання. Традиційними стали рубрики альманаху “Методологічні студії”, “Мовознавчі студії”, “Літературознавчі студії”. Редакція також зацікавлена в матеріалах до рубрик “Рецензії та огляди”, “Переклади”. Матеріали друкуються мовою ориґіналу зі збереженням авторської стилістики.

Оновлені вимоги до матеріалів можна завантажити тут. Випуски збірника та інші видання в рамках “Бібліотеки наукового альманаху Studia methodologica” можна замовити за адресою редакції. Авторський примірник можна отримати безкоштовно на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства ТНПУ ім. В. Гнатюка (вул. Кривоноса, 2, м.Тернопіль).

StudiaMethodologica.com.ua

ФАНТОМ – Навчальна інтернет-газета кафедри журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка

Газета “Фантом” створена для навчальних цілей кафедрою журналістики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Ідея та технічне виконання належить к.філол.н., ас. Юрію Завадському. Матеріали газети не можуть бути використані як інформаційні повідомлення, оскільки створені для виконання навчальних завдань.

87.te.ua/fantom

Бібліотека літературної студії “87”

87.te.ua

Всі книги, що містяться в бібліотеці, можуть бути використані лише в навчальних цілях та для ознайомлення. Файли доступні в форматі .pdf.

Антолоґія “87″
Літературна студія “87″. Антолоґія. Перший том. – Тернопіль: Крок, 2009. – 84 с.

Аванґард: тексти і дискурс

Дадаизм в Цюрихе, Берлине, Ганновере и Кельне: тексты, иллюстрации, документы / Отв. ред. К. Шуман. – Пер. с нем. С. К. Дмитриева. – Москва: Республика, 2001. – 559 с.
Дохлая луна. Изд. второе, дополненое. Футуристы: Большаков, Бурлюки, Каменский, Крученых, Лившиц, Маяковский, Хлебников, Шершеневич. – Москва, 1914.
Continue reading Бібліотека літературної студії “87”

KrokBooks.com: Замовлення візитівки онлайн!

Пропонуємо Вам швидкий та зручний спосіб виготовити візитівку засобом онлайнового замовлення безпосередньо на нашому сайті. Пропонуємо Вам цікавий вибір готових шаблонів оформлення візитівки, який ґрунтується на найкращих традиціях світового мистецтва. Якщо Вам важко обрати до смаку дизайн візитівки, ми можемо Вам запропонувати індивідуальне виготовлення. Для цього буде достатньо листування засобом електронної пошти. Термін виготовлення – до 5 днів. Уважно заповніть форму замовлення, вказавши всі необхідні дані. Замовляйте візитівку вже!

KrokBooks.com

Матеріали до лекційного курсу

Історія розвитку комп’ютерної техніки (Презентація PowerPoint)

Інформатика, Кібернетика (Презентація PowerPoint)

Апаратна частина сучасного ПК (Презентація PowerPoint)

Периферійне обладнання (Презентація PowerPoint)

Організація інформації на дисках (Презентація PowerPoint)

Екскурсія в операційні системи (Презентація PowerPoint)

Windows, Linux, Mac OS (Презентація PowerPoint)

Комп’ютерні мережі (Презентація PowerPoint)

Методичні матеріали до курсу “СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ” для студентів гуманітарних спеціальностей

Завадський Ю.Р. Методичні матеріали до курсу “Сучасні інформаційні технології в навчальному процесі” для студентів гуманітарних спеціальностей. – Тернопіль: ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2010. – 56 с. (Пробне видання).

Методичні матеріали містять роз’яснення специфіки курсу “Сучасні інформаційні технології в навчальному процесі” для студентів гуманітарних спеціальностей, плани лабораторних занять, вказівки до їх виконання, завдання на комп’ютерну практику, перелік орієнтовних тем для самостійної роботи та додатки. Дані матеріали можуть застосовуватися у викладанні курсу для філологічних, філософських, мистецьких спеціальностей (образотворче мистецтво, музичне мистецтво, літературна творчість тощо).

Даний матеріал захищений авторським правом та не може бути використаний без дозволу автора. (Про авторське право і суміжні права)

© Завадський Ю.Р., 2010 р.

Завантажити .pdf

Проект нової української абетки

…у цій статті ми вирішили запропонувати альтернативний варіант української мовної графіки, що покликаний спростити письмо, а заразом і поглибити розуміння мови, що також включає легший доступ до вивчення української мови іноземцями. Відомо, що українська абетка містить ряд знаків-літер, що позначають властиві мові поєднання звуків, а саме “щ”, “я”, “ю”, “ї”, “є”. Думка викорінити ці літери існувала вже давно. Сьогодні ж ми, усвідомлюючи особливість нашої мови, що передовсім полягає на практично повній можливості відтворення звуків мовлення на письмі, спробували здійснити скорочення української абетки до 28 літер…

Читати на Вікіпідручнику

Автореферат дисертації на здобуття звання кандидата філологічних наук “Типологія й поетика мережевої літератури і сучасне західне літературознавтво”

Дисертація була захищена в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка 12 жовтня 2006 року.

Завантажити .PDF

Нелінійний літературний текст: історія, технологія та поетикальні особливості

Літературний текст, який твориться та сприймається за посередництвом комп’ютера, є матеріалізацією літературного першотвору автора, який був задуманий ним з урахуванням можливостей, яки пропонує комп’ютер. З погляду теорії літератури ми можемо зробити припущення, що за ідеальних умов весь комплекс літературного творіння (літературний першотвір автора та літературний текст, разом з передбачуваною автором моделлю читацького твору) реалізується автором як специфічна літературна форма, як первинно є сукупністю окремих текстів, об’єднаних в мережу, прочитання яких має за мету утворення умовного над-тексту, причому цей над-текст є варіативним та різниться від прочитання до прочитання…

Завантажити .PDF

Кібертекст і ерґодична література: типолологічна модель мережевої літератури Е.Дж.Аарсета

Вивчення розвитку літературних форм в комп’ютерному середовищі неодмінно вимагає від науковця перегляду багатьох засад літературної творчості та введення нової термінології. Поряд з іншими ученими, які сьогодні працюють в США над проблемами мережевої літератури, дослідження Еспена Аарсета виділяються своєю послідовністю та обґрунтованістю…

Завантажити .PDF

Автор і читач гіпертекстового “story” i поетичного “concretism”

Мережева література в усій її різноманітності представляє собою єдність постструктуралістських концепцій тексту в електронному їх втіленні, що торкається проблем авторства та автономності тексту. Автор із “безоглядного диктатора”, який, одного разу створивши текст, насаджує його читачеві в готовій формі, перетворюється на “доброго бога”, який творить систему, в якій читач має волю обирати свої власні шлязи прочитання та навіть суттєво докладатися до творення тексту, переступаючи тим самим межу свого власного акту читання, впливаючи на читання цього ж тексту іншими…

Завантажити .PDF

До проблеми існування “мережевої літератури” в Україні: явища і терміни

Перше питання, яке ми ставимо перед собою сьогодні в стосунку віртуального письменства – чи існує в українському літературному просторі таке явище, як “мережева література”? Пошук відповіді дає нам цілком несподівані результати. Випереджаючи виклад проблеми, наголосимо на таких головних аспектах вживання терміну “мережева література”, що визначають існування/неіснування цього різновиду літератури в Україні…

Завантажити .PDF

ПОЕЗІЯ.net. Тези про “віртуальну літературу”

Аби обійтися без надмірної ідеалізації можливостей віртуальності та новітніх літературних форм, варто зосередитися на проблемі існування/неіснування поезії в сучасних інформаційних мережах (комп’ютерних або інших) та поза ними. Вічна проблема початкуючих теорій – типологія одиниць, котрі повинні підлягати їй та структуруватися згідно її положень. От ми й стоїмо в ці роки перед хаосом форм, котрі населили віртуальний світ. Ці форми прискорено розвиваються, змінюються, занепадають, – теоретику доводиться з блискавичною швидкістю ловити їх, фіксувати, описувати…

Завантажити .PDF

З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна

З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна

“Коаґула – це зліп, згусток”, – так розпочинається інтродукція першої книги поета Володимира Дячуна, члена Тернопільської організації Національної Спілки письменників України. “Це згусток енергії плоду, що [..] летить на родюче безмежжя землі, щоб дати початок новому життю. Це, врешті, нависаючий обрис краплі, що відірветься ось-ось від загалу і зірветься вниз. Це, напевне, і сконденсований вияв думки, що заповнює кожну пoру паперу”, – в цих словах, як бачимо, поетичне кредо поета. Його досягнення в творчості доводять правоту такого бачення.
Continue reading З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна

Анатолію Косарєву – 60!

Анатолію Косарєву – 60!

Найбільша цінність літературної критики в тім, що здатна вона представити досвід індивідуального читання літературного тексту, і досвід цей надалі може бути використаний як про- чи анти- образ твору, якого собі творить інший читач. Це – надихає, і це – головний арґумент на користь літературної критики поза політикою та комерцією. Розпочинаючи мову про творчість Анатолія Косарєва, прагнеться бачити саме такою незаанґажованою нашу невелику розвідку.

Continue reading Анатолію Косарєву – 60!

Карпенко О. Сонник для канатоходца

Карпенко О. Сонник для канатоходца. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 96 с.

Сьогодні мало залишилося поезії. А ще менше – справжніх поетів. А попит на поезію – зовсім непомітний. Проте час від часу доля все ж таки тішить нас поодинокими книгами, вистражданими та гідними. Власне, хотів би звернути увагу на книгу тернопільського російськомовного поета Олега Карпенка “Сонник для канатоходца”. Ця вже третя книга поета після “Columbarium” та “Чешуя барана”.

Continue reading Карпенко О. Сонник для канатоходца

Дишкант Ю. Гітарна кров

Дишкант Ю. Гітарна кров. Поезії. – Рівне: Волинські обереги, 2007. – 52 с.

Не треба думати, що літературна критика – спосіб дошкулити літераторові, зброя масового знищення поетів. Аж ніяк. Проте критика перетворюється на вбивче лезо, коли письму передує погане упередження, намір зашкодити. Це дійсно так. Разом із цією невеликою розвідкою, хай гострою та відвертою, хотілось би передати нашу надію на перспективність молодого поета з Тернопільщини Юхима Дишканта.

Continue reading Дишкант Ю. Гітарна кров

Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики

Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики. Монографія, 2009 рік

mono

Завадський Ю.Р. Віртуальна література. Нарис типології та поетики: Монографія. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 130 с. (Бібліотека наукового альманаху “Studia methodologica”)

Ця книга – перша в Україні монографія, присвячена зв’язкам літературного мистецтва та віртуального середовища. У праці пропонуються основи дослідження нового літературного різновиду, вказано перспективи його розвитку й дослідження. Основний корпус цієї книги складає текст дисертації Завадського Ю.Р. на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. Захист дисертації відбувся 12 жовтня 2006 року в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.
Continue reading Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики

Любка А. Вісім місяців шизофренії

Любка А. Вісім місяців шизофренії: Вірші. – Ужгород: Ліра, 2007. – 60 с.

Оцінка мистецького доробку поета ускладнюється не лише особливостями стилю, так званим “новаторством”, віддаленістю від “літературної традиції”, але й… часовою близькістю. Тримаючи в руках першу збірку поета, критик мимоволі порівнює свій намір оцінки із потребою провести пряму через одну точку. Куди заведе молодого поета поезія? Що він прагне вичавити зі свого таланту? Наскільки цей талант самостійний? Саме в часі появи поки що ефемерної для нас другої книги поета Андрія Любки хочеться спробувати себе в ролі першопрохідця.

Continue reading Любка А. Вісім місяців шизофренії