Побачити живу легенду, напевно, завжди цікаво, але й поспілкуватися з нею – ще краще.
Вчора в Палау Вірейна слухали і спілкувалися з Ойґеном Ґомрінґером – батьком конкретної поезії. Зібралося зовсім небагато слухачів, десь 20 осіб, але саме через таку кількість людей атмосфера була дуже приємна та майже інтимна. Насправді, як я і сподівався, він є людина надзвичайна, в дуже простих словах висловлювати дуже глибокі думки здатен не кожен, навіть подумалось – ось це конкретний поет, у всіх можливих розуміннях цього слова, нічого зайвого, кожне слово зважене, виміряне, з смаком… його поезія ніби буддистські коани… він навіть підтвердив цю думку, говорячи що все його життя якимось загадковим образом оплетене присутністю буддизму, дзен-буддизму і навіть має вірш з назвою “дзен” (zen). Взагалі, тяжжінням до ідеї “ніщо”, “відсутності”, “порожнечі”, дивним чином перетворюючись на “всепроникливість” та “повноту”, “заповненість”, просякнута творчість Ґомрінґера, що дуже яскраво відзеркалюється вже у першій його книзі “сузір’я” ( konstellationen constellations constelaciones) 1953 року, а найбільше у вірші “тиша” (schweigen):

schweigen schweigen schweigen
schweigen schweigen schweigen
schweigen                   schweigen
schweigen schweigen schweigen
schweigen schweigen schweigen

Завдяки “всепроникливості” конкретна поезія зрозуміла будь кому своєю візуальністю, легкістю, зрозумілістю, бо слова вже не несуть навантаження значення і всього того культурного багажу мови, а лише виконують функцію цеглинок з яких вибудовується поетичний твір, таким чином конкретна поезія долає кордони мови, як географічні так і політичні, національні, вона відкриває нові комунікативні можливості бо несе зовсім іншу, від звичної, інформацію в слові.

а ось тут є трішки інформації про поета : it.wikipedia.org/wiki/Eugen_Gomringer.

Джерело: http://batacat.livejournal.com/