“юрійзавадський”, Тернопіль, 2003 рік

юрійзавадський 2003

Flash-version of the book/Флеш-версія книги

Book order/Замовлення книги

Тані Романко

частина перша
частина друга
частина третя
частина четверта
частина п’ята

біль

ноги порізані до порогів
руки потяті до клямок

будинок поранений дитинством


страх

спи
стіни шарудять
до себе спокій пересип

своїми спинами ґіпсовими
наслідять шолудиві
пси

мені подобається

виважити день
але пам’ятати як розвиднялося

мені подобається

виважити сон
але пам’ятати його бездонного

село

липке та тепле
переклепане поле

коси спокою

відлюддя

навіть нема кому сказати

скажи

навіть нема в кого заглянути

глянь

говорять пористі легені
видихаючи тишу села

лексикон тиші
.
. .
. . .
. . . .

(назва)

остання зустріч

птахами забутими
небом захмареним
твоєю посмішкою

неначе ти зо мною
неначе

птахи
небо
розхитують

приязнь

залишаються тільки
відбитки ніг

сей
той
чи зовсім инший

прісна вода
очей

час

не треба нічого
знову повернеться
все проминуле

про минуле я пам’ятатиму
як про пустелю
на оці

спогади

не руш
най

відкрити навіґля
сон

фосфори часу
фосфори пальців

ранкове

крики дерев
зачинаються в коренях
і розсипаються на гілки

а я годую з долоні
кілька лінивих
зітхань

світло

як таємничо

кігтики протягу
спиною перебігають
(мабуть в такий спосіб
знаходять своє знищення)

як імовірно

кігтики дощу
по блясі відстукують

як рідко я чую
отого кігтястого звіра

літо

живу легко

гублю себе всюди
щоби знаходити
повсякденно

повноліття

прострелено шибу повітря

8ісімнадцять уламків
завадського

(всі ми)

погано пахнуть
контейнери зі сміттям
в спеку

часом з’являється хтось
чоловік чи жінка
заглядає до них
шукаючи щось поживне

часом з’являється хтось
чоловік чи жінка
проходить повз них
не дихаючи

погано пахнуть
контейнери зі сміттям
в спеку

зелений сонет

час насиляє краплі
на нитку миті
у
але пахне покошеним

руки розривають павутину
сплетену зі звуків
у
але перед очима віддалі

(віддалі)

шлях перекинутий
проковтує воду
як трава

речі говорять
про порожнечу

хіть

коли вона йде
то підіймається на пальчиках ніг

тернопільське обласне
управління
у справах захисту прав
споживачів

спека

з холєри скрипливе вікно

викидень неба
на шибі

пастораль

а решта в твоїх очах
аоу іие

іие аоу
і жилястий листок долоні

соромливість

завмираєш

волосся полів спалахує

сливе слова
незнайдені

різниця у віці

15
225
3375

18
324
5832

жаль

свічка в долонях

прокидаєшся несподівано
очі свої народжуєш
і мене шукаєш

тіло моє вольфрамове
струмом піску
розжарюється

бо віддалі

бо тиша твого волосся
бо мої неприхищені руки

очі піском
плачуть

принади

насолоджуйся

приходитимуть
каштанами місяці
1
розмови здаватимуться
туманами
2
твоя маленька долоня
котитиметься мені щокою
3
4
5

і не сказати решти
ніби не знати ніц

тринадцяте липня

електрика вітру
(присмак заліза в роті)

відсутність що

каштани вічномолоді
тануть

чекання

. . .

жовте
жовте
жовте

. . .

вдома

1234567890

і нічого не залишається світові
світові
світові

надцять

11
12
13
14
15
16
17
18
19

знову час

дванадцять шість
дванадцять шість
дванадцять

неначе ти зо мною
неначе

самотність

плечі підійматимуться
не знаю

голова з боку в бік
ні

не знаю
ні
чого так тихо

минулий вірш

ти мені дзвінок подарувала

продовження

(. . .
не пам’ятаю)

Напишіть відгук