матерія

із дитинства мені залишилися здерев’янілі перстеники
дні всякли в підлогу я пустила дротяні корені
трав’яні коліна линяли з тканин множилися
шари шкіри на п’ятах проколи
на вухах струпіли на краях це гарне місце
допоки тут не оселишся відтинаю всі
бретельки і кидаю у воду собака дрижить від холоду
на другому боці світу встає сонце

*

Кожен, хто хоче, може бути моїм/моєю читачем/читачкою. Якщо йдеться про слухачів/слухачок, то найчастіше це були особи, які брали разом зі мною участь у різних літературних подіях. Хоча віднедавна з’явилися записи виступів у мережі, і до них відкритий доступ. Читання віршів на сцені приносить мені задоволення, я також люблю слухати інших. Читаючи згодом вірші тих самих авторів, їхні голоси мимоволі звучать у мене в голові, і я вже не можу це розділити. Способом читання можна дуже сильно вплинути на сприймання тексту, – я люблю спостерігати, як автор це робить. Поетична книжка більш відкрита, гола, адже позбавлена всіх цих елементів, але водночас менше відволікає від самого тексту. Я думаю, що різниця поміж писаним і мовленим словом величезна, але я захоплююся обома цими формами.

*

перехід

я хочу оселитися у піддашші сортую одяг
згідно фактур гортаю книжки знову дощ
сполікую попіл як частинки шкіри на вітрі
здалеку чутно галас послідовність смуг
і спіралей тонка риска річки лущиться як лак
пий молоко перед сном це допоможе тобі заснути

*

Я народилася в Кросно, підкарпатському воєводстві, вже п’ять років вивчаю антропологічно-культурну полоністику в Яґеллонському універистеті та мешкаю в Кракові. Місце, в якому я живу, безперечно, дуже важливе. Оскільки більшість життя я провела в селі, в Петрушій Волі біля Кросна, то просякла тамтешнім простором на різних рівнях, і певним чином це мене сформувало. Після переїзду для мене важливим став також і Краків. Я люблю це місто, почуваюся тут добре й безпечно.

*

моя гостія – соняшник і кров із розбитих колін
зрізаю тобі серпом волосся земля поглинає твій запах
у роті зачиняю світло найтепліше місце де дихаєш
твої слизькі нігті це луб найстарших дерев
на всьому листі – очі
серцебиття поза контуром – прозоре
міжвимірний колообіг трав і дощу

*

Я думаю, що заняття літературою має великий вплив на саме читання, і не лише поезії. Для мене важливе також малярство, музика (особливо Aphex Twin, з яким у мене написана більшість віршів). Це, мабуть, потім якимсь чином ферментує. Крім цього я обожнюю тримати порядок у квартирі, і бути наодинці, найкраще в Кракові, бо цей простір мені насправді допомагає.

*

тобі випадають вії під тиском світла
усі кольори разом чорні мов камені
ти пахнеш сріблом молоко загоїть усі твої рани нігті й волосся
втопи в меді коли не звертаєш уваги вибухають зірки
з усіх сторін рівновага сліпі пальці
(тверді цукерки сховані під язиком тріскочуть)

*

Я готую свою книжку вже довший час, і це радше повільно, ніж швидко просувається, проте мені вдалося зібрати більшість творів, які я хотіла би побачити у своїй книжці. Я думаю, що конструювання книжки передовсім є процесом відкидання того, що надмірне.

*

з плодючої крові деколи народжуються квіти чи світло
з лівого боку світу пульсує форма місяць із інею
планети кричать до нас крізь хвилі венера – тривога
тіло поростає пижмо вика хвощ деревій землисті пальці –
солом’яні коси кришаться коли ти не дивишся
небо в блискітках
електромаґнетично вниз

*

Мені важко точно описати, чим є для мене Краківська школа поезії. Я думаю, що я сприймаю її головно як мережу міжлюдських взаємин, в яку я також десь вплетена. Ця взаємини неодноразово виявлялися для мене дуже цінними, не лише з боку літератури, а також просто життєво. Я думаю, що Краківська школа поезії творить передовсім рух, який часом надихає, а часом трохи тамує. Я все ж рада, що я опинилася посеред цих сплетінь, бо неодноразово ставали вони для мене джерелом свіжості та нової енергії.

*

переплиття

оновися в мені коли зійду під поверхню
коли злущуся віршами, зійди в прах й оновися в мені
врости в долоні, вітре
огорни скроні вві сні,
кошлатий словом, перетопи в голові
скануй у мові, змовою замуруй
випусти в обіг, перетни промінь
глянь – я скажу

*

Я дуже люблю вірші Ані Адамович, і досить часто я повертаюся до них. Як читачка, я з великим бажанням повертаюся до книжок Романа Хонета і Кацпера Бартчака. Хоча я не знаю, чи в них чогось вчуся. Я думаю, що з плином років моє письмо дуже суттєво змінилося, але я дивлюся на нього тепер більше в категорії тяглості, аніж постійного розриву. Коли я була школяркою, я закохалася у віршах Халіни Посвятовської, і думаю, що це мало велике значення в контексті мого зацікавлення поезію та творчістю загалом. Важко мені оцінити, наскільки вплив згаданих поеток і поетів помітний у моїх творах, просто їхнє письмо резонує з моїм відчуттям тексту.

*

скіпки. серпень

Кубі

я зустріла людину яка не існує
ніч розростається і набухає пальці мастять папір
відкрита луска волосся тягне соки не закривай
речення не з’єднуй крапок світ ніколи не був
щільнішим запакований порожнисто з собою в торбинці
струнній в папері по зовнішньою краю
повік якби ж ти належав до цієї історії
не говорив би про літо підібгані коліна
голосним припливом струму коли я бачу тебе навиліт
не говорив би про літо яке стугонить у вухах
наче кров ферментує знаки відтворює одну здерту
плиту ставить доземо

Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.