Кріс Манн — поет, драматург і громадський діяч — народився 1948 року в Порт-Елізабеті, Південноафриканська Республіка. Він має англійські, голландські й ірландські корені. П’ятнадцять років працював неподалік Дурбана виконавчим директором у соціальній організації, яка займалася покращенням умов сільського життя, громадськими проектами на зразок спорудження доріг, будівництва невеликих дамб тощо. Також побував учителем англійської мови в сільській школі, викладає в університеті Родса (Ґрехемстаун). Отримав ґрунтовну освіту з англійської, італійської та африканських мов, тож, крім англійської, володіє зулуською, африкаанс, італійською і коса. Засновник багатомовного фестивалю південноафриканської літератури «Вордфест» (див. wordfest.co.za.). Пише вірші і пісні. Засновник і автор пісень крос-культурної групи «Забалаза», яка співає англійської і зулуською. Пишається прізвиськом Зітулеле («Мовчун» мовами зулу і коса) — теж своєрідним свідченням його тісного зв’язку і порозуміння з корінними народами Південної Африки. Поезія широко публікувалася (шістнадцять книжок поезії і драматургії, численні публікації в періодиці), здебільшого в оформленні художниці Джулії Скін, дружини поета.
Мешкає із сім’єю в Ґрехемстауні, має двох дітей. Персональний сайт поета – chrismann.co.za.

Chris Mann (1948-) was born in Port Elizabeth, South Africa and spent the first fifteen years of his working life in rural development and poverty alleviation, primarily as Administrative Director of the Valley Trust outside Durban. He was responsible for innovative projects in low-cost water-supply and sanitation, small-scale agriculture and labour-intensive public works.
This multi-faceted, multi-talented writer has also taught English in a rural school, lectured in English at Rhodes University and worked in teacher development and job creation. He has volunteered for various trusts, has been a parish councillor and was a founder and song-writer of Zabalaza, a cross-culture band performing in English and Zulu. His formal education includes an MA from the School of Oriental and African Languages (London) in African Oral Literature, Zulu 1 and 2 through UNISA, an MA from Oxford in English Language and Literature, a BA from Wits University majoring in English and Philosophy and a course in financial management at Wits Business School. His languages in declining order of competence are English, Zulu, Afrikaans, Italian and Xhosa. His nickname ‘Zithulele’ (Xhosa/Zulu) means a taciturn person.
Now based at the Institute for the Study of English in Africa at Rhodes University in Grahamstown, he is the founder and convenor of Wordfest, a national multi-lingual festival of South African languages and literatures with a developmental emphasis. (See wordfest.co.za.)
His poems have appeared in books, newspapers, magazines, journals, textbooks and in various anthologies in South Africa and abroad. Chris Mann is a South African of English, Dutch and Irish descent. He and the artist Julia Skeen were married in 1981. They have two children and live in Grahamstown. (Інформація з сайту www.literarytourism.co.za)

Вірші у перекладах Ганни Яновської

Бугенвілія

Пізня весна — бугенвілії час.
Пагони довгі, колючі й тонкі
вулиці Ґрехемстауна повнять,
червінь і пурпур — їх пелюстки.

Зливи минули, і суховій
жар свій жбурляє в обличчя, у спину,
в’ялить троянди й духмяний горох.
Наче гончар, загартовує глину.

Ось і настала жахіття пора,
і прикордонні страхи уже осьде:
кожної шиби торкнуться, йдучи —
змусить здригнутись віддалений постріл,

змусить здригнутись насильство з новин,
тужне рипіння іржавої брами.
Хвіртку зачинить сусідка стара —
всі молоді її вже за морями.

Скажеш собі: ні, що наше — міцне,
є ще за землю триматися сили!
Тільки тримаєшся свого кутка,
ніші — подібно до бугенвілій.

За ці пропалені рештки від саду,
за цю броньовану наскрізь цикаду,
за мурашиність рідного даху,
певність і впертість ходи черепахи.

Метафори долини Кар’єґи

Найважливішим
був не просто кущ на дюні
і краєвид
морський крізь гілляччя;
рослини надземні, дукер
з копитцем піднятим,
ущелина в подиху сутінок.
Найважливішим
був навіть не голос дрімлюг:
птах до птаха гукає в пітьмі;
над гирлом спокій
і зблиски
тьмяних зір відпускних.
А найважливішим
був світлячок,
який мерехтів у кущі, —
його крихтинка життя.

Дукер — вид антилопи.

Пасифлора

Пам’ятаю Різдво
в Дрейкенсберзі,
де сірі скелі
неземною загадкою
зависли в повітрі
над незграбними купками селища.

Ось я, студент-літературознавець,
збираю зулуський фольклор.
Озброєний спальником і магнітофоном,
тиняюся цими горбами
у пошуках родового епосу.

Сивий імбонгі, якого я мав писати,
втратив руку на Рифі.
Він відпочивав на своїй маті
і співати охоти не мав.
Та коли я спитав його про роботу,
він підскочив і, розмахуючи куксою,
виніс гнівний прокльон тій шахті.

Як на мене,
такі епічні поеми
ще знайдуть місце в підручниках.

Ну а пасифлора
квітла й вилася на огорожі,
плоди ж були прив’ялі і зморщені,
десь і порепалися.
Він мене частував ними:
м’якуш був майже сухий,
зате насіння у ньому правильне —
тверде, гірке, чорне й живе.

Імбонгі (зулуське) — співець-славословець.
Риф (також Вітвотерсренд) — найбільше у світі родовище золота неподалік Йоганесбурга; ще там видобувають вугілля й марганець.

© Chris Mann
© Гання Яновська

Напишіть відгук