Юрію

Чуєш як голосні ворушать губами
б’ються чорними крилами
в пружні й тягучі приголосні
слова широкі, глибокі слова
штовхають м’які і лагідні перед себе
наче пір’їною по язику
наче по вигину круглим дотиком
слова за своїм законом
сунуть сторінки коном
цей потік слів
ці спокусливі поштовхи
ритму, рими
спрямовують його
і ось вже ріка
повновода гнучка
ось вже веде візерунки тугі
ділячи землю й свідомість
на береги.

Хай буде.

Звук.

Хай буде він невгамовним
мов дощ по склу

хай слова стікаються в блакитні й бурі калюжі
хай сторінкою буде гра світла легкого на шкірі
хай сторінка належить цій миті й порі
хай лишається нашою в передранкові години
хай так само нашою буде і на світанку
хай слова посунуть туманами
над тернопільськими ланами
the rain in Ukraine falls gently on the plain
сміймося разом
часто
хай діти наших слів махають нам із балконів
над яблунями
за картопляними полями в ебеновому багні
хай наші слова виростають із власної шкіри
хай на них лускають чорні рядки
хай вони проходять крізь землю в пошуках сонця
хай сторінка буде нашим язиком а чорнило нашим вином
зітрімо кордони
хай душа опанує спокій
і хай запанує хаос і почнеться безлад
спресуй їхню справу у звук що є нами
хай він знає наш голос
пульс і подих
ввиссввфист драми
що його звужені губи несуть
їжмо яблука у високих травах
медитуймо в бабчинім кріслі
споглядаючи старий став, суєту комарів
хай комарі стануть апострофами, кусаючи звуки, що сходять з вуст,
і деякі літери зазнаватимуть дискримінації.
ходімо кружним шляхом до звуків оцих —
навпростець не можна
хай спасенного дня зійдуться всі звуки і знаки зі сторінок
і миготливих екранів
хай відкриється, що рядок здатний з’єднати материки
з’єднати нас
піко до піко
хай прийде звук.

Я його бачу в дальтонічному горілчаному куражі
я чую, як його вистукують слова по шкірі моїй
я чую його у Львові, Окленді, Нью-Йорку, Лаґосі, Барселоні, Відні,
я чую цей звук в Антарктиді

Я чую звук
Відкриється

Я чую слово
Свобода

——-
Піко — маор. пуп

© Ганна Яновська, переклад