Les Wicks – Aeolus at the Mulga / Лес Вікс – Еол на акації

Еол на акації(1)

Пустельний вітер зодягнений в згрубілий пісок
свавільний гавкіт
зриває бляшану обшивку
зі смертей
кирпатих автобусів Сілвертону що
обрубані наче сирець опалу
втиснені в рамки ганебної неволі
лісосмуг як верблюди.
Пунктуація ворон
закріплена в повітрі.
Земля – наші легені
але мухи вислужилися як стогони бурі.
Мурахи збиті з пантелику
червоножильним хребтом
кварцу.
У цьому затишку
загубилися мої очі. Вітер – течія
лишень кістки гріються
на задушливому піску – той хребет кенгуру
манірно сидить, на 90° до
периметру каменя.
Заглиблюйся, не переймайся. [приспів]
Гнів ему
розсипається мов насіння з моїм наближенням.
Цього вихідного дня
ноги провалюються в мелений перець.
Ми створити багато
мінливих ґенів що вібрують
у наших руках.
Вагання – ця невблаганність закриває рота
перемагає, визбирує те
світло що його прихід ми вчували від каміння.
Смерть на замовлення
застигла доля що впокорює
озлість нового сенсу.
Лише килимок під порогом стокілометрової порожнечі.
Відступлення є молитвенним
самокатуванням,
ставимо садна.
Бог міг бути вітром
і небо – плямина…
поодаль від його рук.


(1) В ориґіналі – мулґа, різновид пустельного дерева. Дерево символізує віддалену місцевість, глибокі села, провінцію, безлюддя.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Aeolus at the Mulga

The desert wind wears a blunt dust
cantankerous yap
lifts sheetmetal
from the deaths
of the snub-nosed Silverton buses all
cut like raw opal
pressed into a humiliating servitude
windbreaks for camels.
Punctuation of crows
affixed on air.
The land is your lungs
but flies have retired as the gale wails.
Ants flummox
by vertebrae of quartz
red veined.
Beneath this lee
my eyes are lost. This wind is a tide
only bones bask
on gasping sand – that kangaroo spine
sits prissy, 90° against
the perimeters of stone.
Go deep, don’t assume. [refrain]
A huff of emus
disperse like seeds as I approach.
This is a vacated day
feet crash on pepper.
We have built much
the skipsy genes that jitter
past our hands.
Falter – this adamance shuts the mouth
comes over, spits
that coming shine we smelt from rocks.
Death by a purpose
still destiny to bend
the nuisance of new sense.
Only dry scat is left on the 100k mat.
Concession is prayer
excoriation,
we make brushes.
God could be a wind
& heaven is a spot…
safely away from its hands.

© Les Wicks, 2011

Напишіть відгук