Мені сумно лише думати
Про моїх співвітчизників,
Які знову в дорозі,
Спаковані, як сардини,
Їдять риб’ячі голови
І недоїдки з вишуканих готелів,
Де вони миють начиння
У вільний час.
Громадяни другого сорту
Їхні родичі;
Палячи дешеві цигарки,
Сходячи кров’ю після п’яних бійок.
Ховаючись у запліснявілі плащі,
Готові одружитися з будь-ким,
Поки візи не втратили чинність;
Отримати зелену карту,
Тоді розлучитися з дружиною
Через несумісність.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

They Won’t Leave

I am sad just thinking
About my fellow coutrymaen
On the run again
Packed like sardines
Eating fish heads
And left-overs from plush hotels
Where they wash dishes
In their spare time.
Second-class citizns
Their relatives are;
Smoking cheap cigarettes
Bleeding from drunk-inflicted wounds
Hiding behind mouldy overcoats
Ready to marry anybody
Before their visas expire;
Get a green card
Then divorce the wife
For incompatibility.

© Konai Helu Thaman