ВІДКРИТA

Ніч молода
і наповнена спокоєм
Не можу описати
як вона вдягнена
Вона згодиться на дивні пропозиції
На все що ти запропонуєш
На все аби догодити гостеві

 

СИРЕНИ

Опівнічний
кримінальний метаболізм лісу провин
Гримучі змії свистять кастанєтами

Забери мене з цієї зали дзеркал
Це бридке скло

Ти тут
Чи ти виглядаєш так
Як ти би міг так коли
ніхто ніколи б не зміг

 

* * *

Чому я п’ю?
Бо так я можу писати вірші.

Часом, коли все це вилітає геть,
і все, що потворне, хилиться
до глибокого сну
Існує пробудження
і все, що залишається, є правдивим.
Коли тіло розграбоване,
дух стає міцнішим.

Пробач мені, Отче, бо я знаю,
що роблю.
Хочу почути останнього Вірша
останнього Поета.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011