Вірші, 2011, 3

ПИСЬМО

Наречена, зло:
Обличчя, лінії врозтіч.
Не хочу, дитинний погляд
На крики, незгоду,
Згущення відносин.
Впоперек / ось / поряд / не / помічаючи / нікого,
Падаю в тебе, як у власну бездіяльність,
Своє минуле спльовуючи,
Кидаючи камінь, залишаюсь.
Із білого простору / розмови / всі / кольори / не / досяжні
Оку. Крики, незгоду,
Згущення ставлю в докір, лише сам –
Знищувач, одна літера
Легко замінить іншу,
Лише тут.

ПОРЯД

За двадцять хвилин
Світ змінює шкіру,
Надаючи мені право
Вдавати спокійного.
Зазнач, скільки я завинив тобі
За цю інформацію,
І склянку води, скільки
Я витратив на твою неоднозначність
І свій голод.
Втамувати злість, сидячи в ув’язненні
Між кам’яних долонь,
П’ючи зі скла, одинокий.
Прості слова видаються мірилом
Чекання, допоки хтось
Виростить собі право
Втрутитись у нашу розмову.

КРОК

Через слово – інше слово,
Пропустивши неважливе
Та зневажливе, вдаючи
Розумного. Через слово –
Інше, твоє ім’я,
Наповнене чеканням
Та невимовленістю.
Допоможи розкодувати
Пластикові лайтбокси,
З яких істинна мовчанка
Може зійти виправданням.
– Чому ти мовчиш? – запитував,
Але повинен був зректися
Самого себе, втручаючись
У твій затишок.

Напишіть відгук