Вірші, 2011, 2

ОЗИРНУВСЯ

Відпочинок відбувся позавчора, несподіваний, виснажливий.
Скоротив собі дорогу, cкерувавши в провулки,
Не забудь, чортова дорого,
Кому завинив смертю, а кому — грішми.
Мовчав, краючи хліба, і ти —
Від голосу, канібалізм —
Стан ідеалу.
Зміни, стани, зміни, стани.

ВТРАТИВ

Розповідають, розкіш, заблукавши.
Ось він, сон про неправду й підступ,
Людина, що казала:
— Вибач, дякую… —
Завтра прокинеться ідолом.
Не розповідай нікому пустоголосі, хрипливі
Істини, брѐхні, дивацтва, —
На чию користь сам ти,
Від себе самого звільнившись?
Епоха недержав, нелюдѐй,
нервова.

Залишити відповідь