Або ж тут, або між
хвилями через край, що синтезують
срібло, кам’янисто-зелені, витончений подих,
націлений у пісок уст і розпилені кулі,
наче святі нюти в рядах корабельних носів,
небесні катастрофи, країна, де говорить кров,
блакитний спалах блискавки
вихлюпнувся разом із монотонним транспортом,
розгарячілим, в піні й гівні, твого серця
темна лінза,
потемніла з-поміж мого люблячого чола.
Вірні очі не мають свідків,
статична сила сонця
є ніжністю розгорненою.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Either here, or between
waves brimming, what aggregates
silver, stony green, fine breath
beading on lip sand & bullets sprayed
as holy rivets in a row of keels,
catastrophes of heaven, land of speaking blood
blue sheen of lightning
splashed across in repetitious transport
hot with froth & dreck, your heart’s
dark lens
matted twixt my loving brow.
Faithful eyes are free of witness,
sun’s static charge
is tenderness unwrapped.

© Peter Minter, “blue grass”