Езра Паунд. Адаптація Юрія Завадського, 2010

САД

Ніби сплутаний слизький шовк, несений подувом попри стіну,
Вона йде повз паркан стежки в Кенсінґтонських садах,
І вона поступово помирає
від якоїсь емоційної анемії.

І навколо набрід
Брудних, землистих, незнищенних дітей жебраків.
Вони успадкують землю.

У ній кінець розмноження.
Її нудьга вишукана й непомірна.

Вона хотіла б, щоб хтось до неї заговорив,
І лякається, що я
Вчиню так нерозсудливо.